Авторизация
 
  • 15:11 – Дом2 4598 Дневной эфир (11 12 2016) смотреть онлайн 
  • 15:11 – Легенды Ретро FM 2016 смотреть онлайн 11.12.2016 
  • 15:11 – Лотерея Счастливое утро выпуск 11.12.2016 смотреть онлайн 
  • 15:11 – Перезагрузка на ТНТ последний выпуск 11122016 смотреть онлайн 

Віктор Некрасов: На свободі і вдома

162.158.78.124

17 червня 1911 року, 103 роки тому, народився письменник Віктор Платонович Некрасов. Некрасов народився в Києві, але його дитинство пройшло в Лозанні та в Парижі, де в госпіталі працювала його мати Зінаїда Миколаївна, дівоче прізвище — Мотовилова. У 1915 році Некрасови повернулися до Києва. Віктор Некрасов навчався на архітектурному відділенні Київського інженерно-будівельного інституту і одночасно – в театральній студії при театрі російської драми, яку закінчив у 1937 році. Два роки перед Другою світовою війною він працював актором у різних театрах. На фронті Некрасов служив на посаді полкового інженера, заступника командира саперного батальйону в Сталінграді, на Україні і в Польщі. Некрасов двічі був серйозно поранений, і опинився в госпіталі в Баку. Після тривалого лікування його комісували як інваліда, так як пальці його правої руки майже не рухалися, і лікар порадив розробляти їх самостійно – наприклад, брати олівець і щодня малювати чи писати. Тоді Віктор Платонович вирішив створити щось на зразок улюбленого роману "На Західному фронті без змін" Ремарка, тільки події він переніс у Сталінград, де воював, і де вперше був поранений. Так з’явилася його відома книга «В окопах Сталінграда». Вперше її надрукували в 1946 році і видавали понад 130 (!) разів загальним накладом у кілька мільйонів примірників, вона була перекладена мало не сорока мовами світу. З цього роману вийшла, як із «Шинелі» Гоголя, вся військова проза країн колишнього СРСР. Як згадував один друг В. Некрасова, журналіст і письменник Г. Кіпніс, Некрасов все життя залишався у владі якоїсь доброї дитинності. Наприклад, є автопортрет Некрасова, написаний ним в манері Аненського і навіть з його "підписом" на полотні. Великі знавці творчості цього митця – й ті не виявили підробки. Ще Віктор Некрасов умів підробляти марки і був по-дитячому щасливий, якщо пошта теж не виявляла підробки. За радянських часів В. Некрасова, учасника Сталінградської битви та лауреата Сталінської премії, всюди друкували, його ім’я було відоме в усьому світі, а книжки – перекладено багатьма мовами. Проте на початку 1963 року усе змінилось. Некрасова вирішили задіяти на «міжнародному фронті» і послали у відрядження до Франції, Італії, США. Очікувалось, що письменник «ппройдеться» по всіх недоліках капіталізму. А він повертається додому з легкими, трохи іронічними подорожніми нарисами «По обидві сторони океану», які було опубліковано наприкінці 1962 року в «Новом мире». З легкої руки Микити Хрущова Некрасова почали переслідувати за «поклоніння Заходу». Його перестали друкувати, вилучили книжки з бібліотек, завели кілька персональних справ, проробляли в райкомах й обкомах і, нарешті, виключили зі Спілки письменників і Спілки кінематографістів, а також із партії. Фільм «Солдати» (режисер А. Іванов), знятий за повістю «В окопах Сталінграда», було заборонено, але його зрідка показували по телевізору в святкові й ювілейні дні — 9 травня та 22 червня, — знявши з титрів прізвище автора сценарію. Цькування Некрасова тривало понад десять років. Тоді ж Некрасов стає активним учасником правозахисного руху. Серед його дій – виступ проти реабілітації Сталіна, проти нових статей кримінального законодавства, введених для боротьби з інакомисленням. У 1969 році Некрасов виступив на захист В. Чорновола в день 25-річчя розстрілу євреїв у Бабиному Яру. Останньою репресивною акцією проти Віктора Платоновича став обшук, проведений у його квартирі 17 січня 1974 року, що тривав майже дві доби — 42 години. Не витримавши всіх знущань і переслідування влади, Некрасов разом із дружиною 12 вересня цього ж року був вимушений назавжди покинути Київ. Згодом в еміграції в 1981 році, перевидаючи свою знамениту книжку про Сталінград, він у післямові до неї писав: «Тридцать лет в партии — самой жестокой, самой трусливой, сильной, беспринципной и растленной в мире. Поверил в нее, вступил и к концу пребывания в ней — возненавидел. Три года в армии, в самые тяжелые для нее дни. Полюбил ее и победами ее горжусь. Полюбил вечно чем-то недовольного рядового бойца, — солдатом он стал называться позже. Нет, не того, что на плакатах или в Берлине, в Тиргартене, спокойного, уверенного, в каске — их никто никогда не носил, — а другого, в пилотке до ушей, в обязательно разматывающихся обмотках, ворчливого, матюкающего старшину больше, чем немца, пропахавшего пол-Европы и вскарабкавшегося на Рейхстаг». В еміграції він багато працював, випустив шість книжок, багато подорожував, об’їздив мало не півсвіту, співпрацював у російськомовних журналах і газетах, був заступником головного редактора журналу «Континент», постійно виступав на радіо «Свобода». У цих передачах крізь шум «заглушувачів» інколи вдавалось почути його хриплий голос: "… Ни о чем не жалею, ни на что не жалуюсь, – говорил он. – Вот и живу… Милый, милый Киев! Как я соскучился по твоим широкими улицами, по твоим каштанам, по желтому кирпичу твоих домов, темно-красными колоннам университета… Умру – отвезут на Сен-Женевьев-де-Буа". "Он обладал смертоносным обаянием", – говорив режисер Павло Лунгін і давав точну характеристику поведінці Віктора Платоновича. – Он не был сознательным диссидентом, но "естественно дрейфовал в свободу". У 2010 році про Вктора Некрасова було знято документальний фільм "Вся жизнь в окопах". http://1576.ua/people/3677


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter