Авторизация
 
  • 19:41 – Как Костя Иванов делал Саше Гозиас предложение. Видео 
  • 19:41 – Ледниковый период 2016 11 выпуск 10 12 2016 смотреть онлайн 
  • 19:41 – Биатлон женщины гонка преследования 10 декабря 2016 смотреть онлайн 
  • 19:41 – Лавров назвал журналистов дебилами, видео: знаменитое слово снова наделало шум 

Перший український політолог

162.158.78.132

20 червня 1895 року, 119 років тому, помер Михайло Драгоманов, якого вважають першим українським політологом. Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) – український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових, одна із ключових постатей в українській суспільно-політичній і філософській думці XIX століття. Народився Михайло Петрович Драгоманов 30 вересня 1841 року у Гадячі на Полтавщині в родині дворян. М. Драгоманов навчався у Полтавській гімназії, де цікавився гуманітарними дисциплінами і, насамперед, минулим українського народу. Ще будучи студентом, Драгоманов вступив до «Старої громади» у Києві – організації української інтелігенції у Києві, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, й невдовзі став її головою. У його поглядах послідовно відбився курс на поєднання соціалізму з національною ідеєю, висловлений ним у широко відомій формулі: "По обставинам України, тут плохий той українець, що не став радикалом, і плохий той радикал, що не став українцем". Після завершення історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира Драгоманов залишився там викладати всесвітню історію, обіймаючи посаду приват-доцента (1864 – 1875). Із середини 60-х, значною мірою заради досить скромних гонорарів, Драгоманов друкувався в ліберальних загальноросійських виданнях, "Санкт-Петербургских ведомостях" і "Вестнике Европы". Його ім'я стало відоме освіченій публіці імперії. Писав він переважно про становище селянства і проблеми поміщицького землеволодіння, про національне питання в Україні; піддавав критиці російський державно-бюрократичний централізм, обстоюючи ідеї автономії та федералізму, а також право народів Росії на здобуття освіти і літературну діяльність рідними мовами, зокрема й українською. У цей час його соціально-політичні переконання мали вельми загальний ліберально-демократичний характер. Ідейно він пов'язував себе з близькими його сім'ї традиціями українського декабризму та ідеями кирило-мефодіївців. Проте він дедалі дужче зазнавав впливу модних тоді на Заході соціалістичних концепцій. Український соціалізм у драгомановській версії мав загальнолюдський, етичний характер і став головною ідеологією українського руху в другій половині XIX – на початку XX століття. Невдовзі В. Драгоманов обіймає посаду штатного доцента кафедри античної історії і активно занурюється в діяльність "Старої громади'. Під впливом В. Антоновича він захоплюється українознавством, головним чином фольклористикою. Разом з іншими громадівцями він збирає і систематизує українські народні пісні, активно працює в київському Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства, члени якого — майже всі діячі "Старої громади". Після звільнення за політичну «неблагонадійність» (за свої соціал-демократичні переконання) Михайло Драгоманов емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876 – 1889). Після Емського указу (1876), яким заборонялося українське друковане слово, «старогромадівці» розгортають бурхливу видавничу діяльність. М. Драгоманов видавав і писав у женевському альманасі «Громада» – перше українське громадсько-політичне періодичне видання, що спричинило постання сучасної національної публіцистики. У 1889 р. Драгоманов погодився очолити кафедру загальної історії у щойно створеній Вищій школі в Софії (зараз — Софійський університет) і переїхав до Болгарії. Тут пройшли останні роки його життя. В останній період творчості Драгоманова, після його розриву зі "Старою громадою", були написані знакові праці "Лібералізм і земство в Росії" (1889), "Дивацькі думки стосовно української національної справи" (1891) і "Листи на Наддніпрянську Україну" (1893). У цих працях виразно представлена його громадсько-політична позиція. Драгоманов послідовно виступає за перетворення Росії на принципах федералізму й автономії, за визнання культурної і мовної рівності всіх народів, за введення парламентаризму західного зразка у поєднанні із земськими органами самоврядування. Михайло Драгоманов був актуальним у часи української революції 1917—1921 років, його ім'ям назвали колишній київський університет у добу розстріляного відродження 1920-х, його ім'я піднімали на прапор відродження шістдесятники, коли з'явився перший двотомник його праць. Сьогодні педагогічний університет у Києві, який тепер по праву носить ім'я Михайла Драгоманова, що став втіленням інтелектуальної України другої половини XIX ст., видав чотиритомник його праць. «Вся практична мудрість людська може бути в тому, щоб убачити напрямок руху світового, його міру і закон і послужитися тим рухом. Інакше той рух піде проти нас, роздавить нас» (М. Драгоманов). http://1576.ua/people/3752


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter