Авторизация
 
  • 11:14 – В преддверии кинопремии «Оскар» соцсети покорил невероятный трейлер 
  • 11:13 – Все буде смачно: 10 лучших блюд из овсянки - часть 2 (эфир от 26.02.2017) 
  • 11:13 – КВН 2017, высшая лига, первая игра сезона: смотреть онлайн 
  • 11:13 – Здоровье последний выпуск (26 02 2017) смотреть онлайн 

Перший український політолог

172.68.65.48

20 червня 1895 року, 119 років тому, помер Михайло Драгоманов, якого вважають першим українським політологом. Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) – український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових, одна із ключових постатей в українській суспільно-політичній і філософській думці XIX століття. Народився Михайло Петрович Драгоманов 30 вересня 1841 року у Гадячі на Полтавщині в родині дворян. М. Драгоманов навчався у Полтавській гімназії, де цікавився гуманітарними дисциплінами і, насамперед, минулим українського народу. Ще будучи студентом, Драгоманов вступив до «Старої громади» у Києві – організації української інтелігенції у Києві, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, й невдовзі став її головою. У його поглядах послідовно відбився курс на поєднання соціалізму з національною ідеєю, висловлений ним у широко відомій формулі: "По обставинам України, тут плохий той українець, що не став радикалом, і плохий той радикал, що не став українцем". Після завершення історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира Драгоманов залишився там викладати всесвітню історію, обіймаючи посаду приват-доцента (1864 – 1875). Із середини 60-х, значною мірою заради досить скромних гонорарів, Драгоманов друкувався в ліберальних загальноросійських виданнях, "Санкт-Петербургских ведомостях" і "Вестнике Европы". Його ім'я стало відоме освіченій публіці імперії. Писав він переважно про становище селянства і проблеми поміщицького землеволодіння, про національне питання в Україні; піддавав критиці російський державно-бюрократичний централізм, обстоюючи ідеї автономії та федералізму, а також право народів Росії на здобуття освіти і літературну діяльність рідними мовами, зокрема й українською. У цей час його соціально-політичні переконання мали вельми загальний ліберально-демократичний характер. Ідейно він пов'язував себе з близькими його сім'ї традиціями українського декабризму та ідеями кирило-мефодіївців. Проте він дедалі дужче зазнавав впливу модних тоді на Заході соціалістичних концепцій. Український соціалізм у драгомановській версії мав загальнолюдський, етичний характер і став головною ідеологією українського руху в другій половині XIX – на початку XX століття. Невдовзі В. Драгоманов обіймає посаду штатного доцента кафедри античної історії і активно занурюється в діяльність "Старої громади'. Під впливом В. Антоновича він захоплюється українознавством, головним чином фольклористикою. Разом з іншими громадівцями він збирає і систематизує українські народні пісні, активно працює в київському Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства, члени якого — майже всі діячі "Старої громади". Після звільнення за політичну «неблагонадійність» (за свої соціал-демократичні переконання) Михайло Драгоманов емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876 – 1889). Після Емського указу (1876), яким заборонялося українське друковане слово, «старогромадівці» розгортають бурхливу видавничу діяльність. М. Драгоманов видавав і писав у женевському альманасі «Громада» – перше українське громадсько-політичне періодичне видання, що спричинило постання сучасної національної публіцистики. У 1889 р. Драгоманов погодився очолити кафедру загальної історії у щойно створеній Вищій школі в Софії (зараз — Софійський університет) і переїхав до Болгарії. Тут пройшли останні роки його життя. В останній період творчості Драгоманова, після його розриву зі "Старою громадою", були написані знакові праці "Лібералізм і земство в Росії" (1889), "Дивацькі думки стосовно української національної справи" (1891) і "Листи на Наддніпрянську Україну" (1893). У цих працях виразно представлена його громадсько-політична позиція. Драгоманов послідовно виступає за перетворення Росії на принципах федералізму й автономії, за визнання культурної і мовної рівності всіх народів, за введення парламентаризму західного зразка у поєднанні із земськими органами самоврядування. Михайло Драгоманов був актуальним у часи української революції 1917—1921 років, його ім'ям назвали колишній київський університет у добу розстріляного відродження 1920-х, його ім'я піднімали на прапор відродження шістдесятники, коли з'явився перший двотомник його праць. Сьогодні педагогічний університет у Києві, який тепер по праву носить ім'я Михайла Драгоманова, що став втіленням інтелектуальної України другої половини XIX ст., видав чотиритомник його праць. «Вся практична мудрість людська може бути в тому, щоб убачити напрямок руху світового, його міру і закон і послужитися тим рухом. Інакше той рух піде проти нас, роздавить нас» (М. Драгоманов). http://1576.ua/people/3752


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
На правах рекламы
Мы в соцсетях
  • Twitter