Авторизация
 
  • 13:16 – Кока-Кола Новогодняя акция 2017: какие призы, фото призов, выдача призов, пункты выдачи 
  • 13:16 – Танцы на ТНТ 3 сезон 20 выпуск от 10 декабря 2016 смотреть онлайн 
  • 13:16 – Світське життя: смотреть выпуск онлайн (эфир от 10.12.2016) 
  • 13:16 – Танцы на ТНТ 3 сезон Дети 10 декабря: смотреть самый неординарный выпуск 

Нерівносторонній трикутник

162.158.79.137

Нерівносторонній трикутник Веймарський трикутник знову став хитким партнерством, яким він завжди був Європейський проект повсякчас нагадував Каролінзьку імперію. Його економічною та політичною твердинею досі є перші шість держав-членів ЄС, території яких випадково збігаються з територією імперії Карла Великого. Основною силою Євросоюзу був і залишається франко-німецький тандем. Великий Вибух розширення 2004 року суттєво не вплинув на нього. Однак він додав до гри нового гравця — Польщу. Співробітництво між Варшавою, Берліном і Парижем було започатковано ще у 1991 році у вигляді так званого Веймарського трикутника. Цей політичний союз створено на зустрічі тодішніх глава міністерств закордонних справ Польщі, Франції та Німеччини – Кшиштофа Скубишевського, Ролана Дюма та Ганса-Дітріха Геншера. Офіційно назва Веймарського трикутника звучала як Комітет підтримки французько-німецько-польського співробітництва. Однією з цілей цього тристороннього співробітництва була допомога Польщі, яка на той момент не мала досвіду самостійної європейської політики, у приєднанні до Європейського Союзу та НАТО. Двадцять три роки по тому трикутник так і не став рівностороннім. Короткочасна першість «Яка мета Веймарського трикутника в Європі? З моменту його виникнення у 1991 році цим трьом країнам часто було важко знайти узгоджену відповідь, — відзначає паризька газета Le Monde. — Три країни не розглядають можливість формалізації Веймарського трикутника. Вони хочуть користуватися ним, коли це допомагає їм бути ефективнішими, але жодна з них не відкидає можливості його розділення». Криза в Україні надала трикутнику унікальну можливість знайти собі мету. Події в Україні зміцнили бажання Польщі прикріпити пострадянські країни до ЄС. Для Німеччини стало одкровенням, що підтримка Росії і зокрема Володимира Путіна зі стратегічних та економічних причин може суперечити інтересам ЄС. А для Франції це було ще одним доказом того, що, незважаючи на її місце у Раді Безпеки ООН і наявність ядерного арсеналу, у Вашингтоні, Москві чи Пекіні країну вважають молодшим партнером Німеччини. Спершу, як написала «Газета виборча», «Україна відновила Веймарський трикутник». Поїздка до Києва міністрів закордонних справ трьох країн 20 лютого стала переломним моментом кризи. Президент Янукович був вимушений піти на поступки, які двома днями пізніше призвели до падіння його режиму. Приїхавши до Києва разом, Лоран Фабіус, Франц-Вальтер Штайнмайєр і Радослав Сікорський показали, що ЄС здатен подолати свої розбіжності й зайняти сильну позицію. «Ніхто не може більше сказати, що ЄС — паперовий тигр», — проголосила берлінська газета «Вельт». Після відокремлення Криму саміт Веймарського трикутника 30 березня відіграв важливу роль у тому, що Польща спонукала ЄС зайняти позицію, яка відповідала її власній. «Спочатку Польща, Німеччина і Франція, а тепер весь ЄС визнають, що співробітництво з країнами Східного партнерства має також поширюватися на політику в галузі безпеки й оборони», — пояснила газета Rzeczpospolita. Однак цей період мав для країни два аспекти. «Як і у кризі євро, Польща підтвердила свою претензію на провідну роль у союзі. Але хаос в Україні та напруженість у стосунках з Росією безжально викривають слабкі сторони польської економіки, які є найбільшою загрозою для подальшого розвитку країни», — відзначила газета Frankfurter Allgemeine Zeitung. Видання вважає: якщо Польщі вдасться привести в рух енергетичний союз, її вага в Європі значно зросте. Як і в усіх критичних моментах історії ЄС, Німеччина була головним гравцем у врегулюванні української кризи. І, як у багатьох дискусіях, її лідерство було не дуже чітким. Спочатку Німеччина відкрито підтримувала Майдан, а партія Ангели Меркель ХДС «тренувала» лідера опозиції Віталія Кличка. Але після відокремлення Криму Берлін опинився у незручному становищі. «Німеччина не може зробити вибір між Росією й Україною, — писав французький економічний тижневик Challenges. — Ставки дійсно високі. Газопроводи, автомобільні заводи, супермаркети — в Росії багато німецьких інтересів». На відміну від Німеччини та Польщі, Франція зосереджена на своїх внутрішніх проблемах. Розгортання кризи в Україні збіглося з місцевою виборчою кампанією, яка призвела до відставки уряду. Все це відбувалося на тлі зростання безробіття та назрівання рецесії. Чи прийняла Польща український виклик і чи стала вона нарешті великою державою в ЄС? Здається, вона дійсно виступила у вищій ваговій категорії, але лише на обмежений час. Старі франко-німецькі звички не вмирають, і Веймарський трикутник знову став хитким партнерством, яким він завжди був. Можна сказати, що маски було скинуто 2 липня, коли Штайнмайєр та Фабіус вирішили запросити до столу переговорів своїх колег із України та Росії — Павла Клімкіна і Сергія Лаврова — й спробувати досягти припинення вогню у східній Україні. Коментуючи хід перемовин «Газета виборча» зазначила, що «здоровий глузд підказував поставити ще один стілець для глави польської дипломатії». Разом із тим видання підкреслило, що «іноді краще не бути там, де належить, ніж схвалювати рішення всупереч власним інтересам». А Rzecspospolita зробила категоричніший висновок: «Трикутник луснув», «розбіжності між Польщею й Німеччиною у східноєвропейських питаннях стають все більш кричущими». Польща без портфеля Крім того, в серпні Рада Європи обрала Верховним представником ЄС з міжнародних відносин міністра закордонних справ Італії Федеріку Могеріні, яка, як вважають, дружньо ставиться до Росії. В цьому проявилася екзистенційна проблема Польщі в ЄС. Оскільки Німеччина приймає рішення щодо номінацій на найвищі посади в ЄС та розподілу головних портфелів у Єврокомісії, посада, яку отримує Польща, є індикатором того, чи піднялася вона до статусу великого гравця в ЄС. Переговори у Раді Європи показали, що ключові посади Комісії, як завжди, розподіляються серед «старих» країн ЄС. Європейський Союз і далі нагадує державу Карла Великого. Читать больше на kirovograd.comments.ua


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter