Авторизация
 
  • 11:07 – Пранк-шоу Звонок 8 выпуск 07.12.2016 смотреть онлайн 
  • 11:07 – Вечер с Владимиром Соловьевым выпуск (07.12.2016) смотреть онлайн 
  • 11:07 – МастерШеф-6: смотреть 30 выпуск онлайн (эфир от 07.12.2016) 
  • 11:06 – Сериал «Пацики»: смотреть 7 серию онлайн (эфир от 07.12.2016) 

Як підготувати себе до незалежності

172.68.65.158

Як підготувати себе до незалежності Ізраїль — зразок того, як налагоджені суспільні інститути стають основою для державних За останній рік в Україні почали часто з різних приводів згадувати досвід Ізраїлю. Але, напевно, найбільш цікавою та повчальною слід вважати ту обставину, що Ізраїль сформував державні та суспільні інститути ще до здобуття власне державного суверенітету. Україна ж, формально ставши незалежною державою, багато інститутів продовжує формувати вже понад двадцять років (причому, не цілком успішно), також багато інститутів, що дісталися в спадок від УРСР, так і залишилися «совковими» за своєю суттю. Освоєння Святої Землі Сучасна держава Ізраїль була створена в травні 1948 року за рішенням ООН, яке розділило територію Палестини, що перебувала під британським мандатом, на дві частини — для створення єврейської та арабської держав. Євреї в невеликих кількостях проживали на Святій Землі весь час, поки вона переходила з одного панування в інше. У 1880 році населення Палестини, колонії Оттоманської імперії, становило 450 тис. осіб, із них євреїв — лише 24 тис. Земля, яку самі євреї називали Ерец-Ісраель, була не тільки їхньою історичною та духовною батьківщиною, а й потужним центром притягання. Євреї потроху з’їжджалися сюди, на кошти своїх багатих одноплемінників скуповували або орендували землю й обживали її. І за необхідності — відбивали атаки арабських сусідів, незадоволених єврейською присутністю. Єврейське населення Палестини збільшувалася хвилеподібно, як правило, у зв’язку з історичними катаклізмами — погромами, переслідуваннями, війнами. Всього прийнято нараховувати п’ять хвиль алії — репатріації в Ізраїль з 1881 по 1939 роки. За ці роки в країну приїхало понад 420 тис. осіб. Після Першої світової війни територія Палестини перейшла під управління Великобританії. Євреї жили на правах національної громади: у великих містах упереміш із іншими етнічними групами, в маленьких поселеннях — відокремлено. Питання про власну державність у практичній площині не ставилося, а існувало на рівні мрії. Фактичним же був статус національного вогнища на території британської колонії. Але за цей час євреями були створені всі суспільні інститути, які в момент проголошення незалежності перетворилися на державні. Самоврядування та самоорганізація Символічно та логічно, що однією з перших єврейських організацій став Ха-Шомер (на івриті — страж), який складався із воєнізованих загонів самооборони. Його створили в 1909 році вихідці зі Східної Європи, які брали участь у Росії в єврейській самообороні та революційному підпіллі. Ха-Шомер став моделлю для створення в 1920 році військової організації Хагана («оборона»), що займалася захистом єврейських поселень. А Хагана, своєю чергою, з утворенням держави стала основою Армії оборони Ізраїлю (ЦАГАЛ). Для спілкування з мандатною владою Палестини в 1920 році було створено Збори депутатів євреїв Палестини та її виконавчий орган Ваад Леумі (національний комітет), визнаний британською владою як представницький орган ішува. Ваад також представляв євреїв Палестини в Лізі націй і ООН. Друга назва Ваада — Кнесет Ісраель. Саме так згодом став називатися парламент держави Ізраїль («кнесет» в перекладі — «збори»). У грудні 1920 року в Хайфі була заснована єврейська профспілка Гістадрут («федерація»). Її первісною метою було представлення прав всіх працівників єврейської національності в Палестині, а також забезпечення двох доктрин сіонізму тих років. Це були доктрини про «боротьбу за єврейську землю» (купівля євреями землі та розгортання на ній сільськогосподарського виробництва) і «боротьбі за єврейську працю» (забезпечення зайнятості євреїв, незважаючи на те, що арабська робоча сила коштувала дешевше). Крім того, Гістадрут забезпечував також біржу праці, соціальну допомогу при хворобах та інше. Гістадрут став основою трудового сіоністського руху й однією з найвпливовіших установ держави Ізраїль. Крім профспілкових функцій він також став власником багатьох підприємств і найбільшим роботодавцем в країні. Важливу роль у житті ішува грало Єврейське агентство для Палестини (відоме як Сохнут), засноване в серпні 1929-го. Агентство несло відповідальність за внутрішні справи єврейського населення, в тому числі за репатріацію, зміцнення національної ідентифікації, будівництво нових поселень, економічний розвиток, систему охорони здоров’я, освіту і культуру. Значення Сохнута, який був у той період життя ішува фактичним єврейським урядом, підкреслює той факт, що його голова з 1935 року Давид Бен-Гуріон в 1948 році став першим прем’єр-міністром держави Ізраїль. У 1933 році Англо-Палестинський банк, створений як палестинське відділення Єврейського колоніального банку (заснованого в 1899 році в Лондоні як фінансова основа сіоністського руху), прийняв на себе всі банківські справи та капітали Єврейського колоніального банку в Палестині. У 1951 році Англо-Палестинський банк трансформувався в Банк Леумі (Національний банк Ізраїлю). У 1937 році було створено організацію Моссад ле-Алія Бет, в завдання якої входила нелегальна імміграція євреїв у Палестину (Алія Бет). Британська влада аж ніяк не вітала масовий приїзд євреїв, тому доводилося організовувати контрабандну імміграцію. До проголошення Ізраїлю в 1948 році Моссад ле-Алія Бет нелегально перевіз до Палестини 75 тис. євреїв. Назву «Моссад» в 1951 році успадкувала зовнішня розвідка Ізраїлю. Вирішення мовного питання Окремим і дуже показовим прикладом стало рішення в Ізраїлі мовного питання. Причому йдеться не тільки про наявність в країні двох офіційних мов — івриту та арабської. Всі покажчики географічних об’єктів також дубльовані англійською мовою, і в будь-якому ізраїльському місті можна побачити безліч вивісок російською та табличок «Говорим по-русски». Сама державна мова Ізраїлю іврит ще наприкінці XIX століття була мовою священних книг та релігійної служби — на зразок латині. Розмовною живою мовою іврит зробила група ентузіастів на чолі з вихідцем з Литви Елієзером Бен-Єгудою. На початку ХХ століття в єврейській громаді Палестини точилися запеклі суперечки про те, яка мова має стати спільною для євреїв, які приїжджають в країну. Люди говорили на ідиші, ладіно, німецькій. В результаті перемогли прихильники івриту. У перші роки існування держави Ізраїль впровадження івриту носило досить жорсткий примусовий характер. Але крім адміністрування в країні дбали про розвиток та уніфікацію мовних норм івриту. У 1953 році було створено Академію мови іврит — єдину організацію, що займається нормотворчістю, має право встановлювати граматичні, лексичні та термінологічні норми івриту, включаючи розробку та офіційне затвердження неологізмів. Нормативні постанови академії публікуються в офіційному збірнику державних актів та обов’язкові до використання органами державної та місцевої влади, науковими та освітніми установами, включаючи управління телерадіомовлення. Кожен громадянин Ізраїлю має право звернутися до Академії і отримати офіційну відповідь з питань, що стосуються мови іврит. В Україні ж, як відомо, все відбулося з точністю до навпаки: замість уніфікації мовних норм, масового видання доступних словників і підручників, повсюдного відкриття курсів української мови в країні з’явилися альтернативні норми, стали пропонуватися старі або діалектні слова, що лише збивало людей з пантелику і не сприяло популяризації української мови. Не кажучи вже про те, що окрему проблему для української літературної мови становить суржик — але тут ізраїльський досвід вже ніяк не допоможе. Читать больше на kirovograd.comments.ua


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter