Авторизация
 
  • 03:51 – Опекун сериал 2016 1,2,3,4 серии смотреть онлайн 
  • 03:51 – Youtube видео лучшее на сегодня: мужчина ударил кенгуру в челюсть, чтобы отбить свою собаку 
  • 03:51 – Елена Кравец поделилась секретом стройной фигуры после родов 
  • 03:51 – Песню Тины Кароль будут изучать в школе 

207 років тому народився Іван Сошенко

162.158.78.241

207 років тому народився Іван Сошенко 2 червня 1807 року, 207 років тому, народився Іван Сошенко – український художник, один із найкращих товаришів Тараса Шевченка. Його називають антиподом генія. Сошенко, на відміну від Шевченка, народився вільною людиною, та ще й із далеко не бідної міщанської сім’ї. Проте йому довелося і відробляти витрачений на нього час і хліб у свого вчителя – шляхтича Степана Превлоцького, і розписувати іконостас у Мліївському монастирі. На зароблені гроші можна було купити шмат землі та вести доволі сите життя маляра-іконописця, проте мрії про навчання в Петербурзькій академії мистецтв – одному з найшановніших на той час мистецьких закладів Європи – не давали Сошенкові спокою. У віці 24 років Іван Сошенко таки виїхав до Санкт-Петербурга – пощастило із товаришем-попутником, кравцем, що оплатив йому дорогу; з 1834 року він – вільний слухач Імператорської академії мистецтв, вельми старанний у навчанні та роботі. Як живописець І. Сошенко працював у різних жанрах (портрет, пейзаж, тематична картина), а також як іконописець. Із збережених творів відомі: «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі»; пейзажі; ікони. Зустріч з Іваном Сошенком, як із таким собі добрим чарівником, а також – історію їхньої дружби Тарас Шевченко пізніше опише у своїй автобіографічній повісті «Художник» /розповідь ведеться від імені Сошенка/: «Однажды […] я прошел в Летний сад отдохнуть.
[…] Приближаясь к тому месту, где большую аллею пересекает поперечная аллея и где в кругу богинь и богов Сатурн пожирает свое дитя, я чуть было не наткнулся на живого человека в тиковом грязном халате, сидящего на ведре, как раз против Сатурна.
Я остановился. Мальчик (потому что это, действительно, был мальчик лет четырнадцати или пятнадцати) оглянулся и начал что-то прятать за пазуху. Я подошел к нему ближе и спросил, что он здесь делает.
— Я ничего не делаю, — отвечал он застенчиво. — Иду на работу, да по дороге в сад зашел. — И, немного помолчав, прибавил: — Я рисовал.
— Покажи, что ты рисовал. — И он вынул из-за пазухи четвертку серой писчей бумаги и робко подал мне. На четвертке был назначен довольно верно контур Сатурна». Отак Сошенко помітив молодого Тараса і мало не за руку привів його до волі: опікувався ним; захищав, як міг, від пана Енгельгардта, у якого Шевченко був кріпаком; познайомив з мистецькою елітою тогочасного Петербурга – К. Брюлловим, О. Венеціановим, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, В. Жуковським, А. Мокрицьким, – завдяки яким Шевченка викупили з кріпацтва. Пізніше, коли Тарас став учнем Академії мистецтв, Сошенко запросив його жити разом у найманій квартирі. Закінчилось це не тільки спільними спогадами про студентське життя, а й розривом Івана Сошенка з нареченою не без Шевченкового впливу, після чого товариші роз’їхалися.
Зустрічалися вони після того тільки двічі: 1846 року в Ніжині й 1859 року в Києві, проте у листах Тарас Шевченко звертався до Івана Сошенка «мій іскрений друже». У 1838-му він покидає Академію, отримавши атестат вільного художника: бідне життя та постійна боротьба з сухотами підкосили його товариша, й Сошенко вирішує повернутись в Україну й там добрати самотужки те, що не встиг у майстрів. Він викладає малювання у Ніжинський, Немирівській та київських гімназіях, а також виконує приватні замовлення. У своїх листах до товаришів у той час Сошенко писав: «Одна надія — на труд, а де взяти роботу? Думка, що буде попереду, жахає мене і руки опускаються... «загруз по вуха в намулі пошлості». Ех, коли б ви знали, яка втіха для серця й яке привілля для уяви, втікши від світу, жити для мистецтва». 1861 року найталановитіший Сошенків учень – Володимир Орловський прибув на навчання до Петербурга, а згодом став професором Академії мистецтв: вступити туди йому допоміг Шевченко. А невдовзі Іван Сошенко був серед тих, хто прибув до Канева з труною великого Кобзаря, брав участь в організації його поховання на Чернечій горі. Наприкінці життя Сошенко вирішив здійснити мандрівку по рідних місцях — подивитися на біле каміння Росі, на садки Звенигородки. Не доїхав — 30 серпня 1876 року помер у Корсуні від застуди. Читать больше на 1576.ua/


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter