Авторизация
 
  • 07:11 – Письмо Деду Морозу: образец, текст, адрес, как написать 
  • 07:11 – Дмитрий Тарасов отказался находиться в компании Ольги Бузовой. Видео 
  • 07:11 – Илью Яббарова отправили в изолятор прямо с лобного места. Видео 
  • 07:11 – Бузова и Тарасов разводятся 2016: Дмитрий спел песню об Ольге 

Рахувати у рік навчився Микита Поляков

162.158.78.106

П’ятниця, 20 червня 2014 05:30 Автор: ФОТО: Сергій Старостенко Микита Поляков торік переміг на міжнародному конкурсі з розв’язування логічних задач у Парижі. Був у Франції 10 днів
— Как-то принес папе задачи, которые щелкаю как орешки. Он полчаса над ними сидел, но так и не смог решить, — каже 10-річний Микита ­Поляков із селища Солоницівка Дергачівського району на Харківщині. Наприкінці травня став переможцем Всеукраїнської премії "Диво-дитина" у номінації "Найрозумніший". Отримав 3,5 тис. грн, планшет і мобільний телефон. Після церемонії нагородження Микита виходить у фойє столичного театру оперети. Сідає у крісло і закидає ногу на ногу. — Розумним я був з дитинства, — починає українською. — Мама розказувала, що у рік знав цифри. Вона клала переді мною кубики з цифрами, і я їх по порядку викладав. Говорити почав аж у 3 роки. Першими словами були не "мама" і не "тато", а "нуль", "один" і "два". Торік Микита посів перше місце в міжнародному конкурсі з розв'язування логічних задач у Парижі. Став першим переможцем-українцем за 27 років. — Я переміг на обласному етапі та на всеукраїнському. На заключний треба їхати власним коштом. Батьки затягли паски і нашкребли грошей на поїздку, — Микита поправляє окуляри і застібає ґудзики на чорній жилетці. — З України поїхали 10 дітей — по одному з кожного класу. Нас супроводжували дві вчительки. Батьки зі мною не поїхали, бо не вистачило грошей. У Парижі був 10 днів. Їздили на екскурсії в Діс­нейленд, у Лувр і піднімалися на Ейфелеву вежу. Там мені сподобалося найбільше — сидів за столиком і дивився, як тінь від хмар покриває місто. Коли їхав, поставив батькам умову: якщо виграю — вони купують мені планшет. За перше місце в конкурсі Микита нічого не отримав. — Та це мене не засмутило. Коли повернувся додому, однокласники влаштували шикарний прийом. Написали мені пісню, спекли величезний торт, подарували квіти і шоколадку. У той день уроків у нас не було. Майже чотири години розповідав класу про поїздку. Мати, 34-річна Тетяна, працює економістом, батько Федір, 36 років, — інженер-теплоенергетик. Мають молодшого сина 2-річного Іллю. — Вдома кажуть, що я вдався у свого прапрадіда Микиту Івановича. Він обожнював математику, задачі сам складав. Був директором школи під Києвом, викладав точні науки. Мама теж математику любить. Микита Поляков закінчив четвертий клас. Тричі на тиждень відвідує секцію карате. — Вирішив зайнятися, бо у цьому виді спорту треба думати. Вже маю перший дан. Якось на тренуванні сильно вдарився ногою. Наступного дня нога розболілася так, що не ступити. Хтось би на моєму місці прогуляв тренування, а я пішов. Усе заняття сидів на лавці і спостерігав за іншими. Через тиждень одужав і зразу ж переміг на районних змаганнях. Навчальний рік Микита закінчив із похвальною грамотою. — Однокласники часто списують. Стараюся не давати, але вони якось умудряються це робити. Вдома розв'язувати задачі не люблю. Якщо робитиму це ще вдома, скоро з'їду з глузду. Після уроків біжу на вулицю. Поки не стемніє, граю з друзями у ­футбол. Автор: Світлана КОРЖЕНКО Читать больше на gazeta.ua


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter