Авторизация
 
  • 03:41 – КВН 55 лет Кубок мэра Москвы 04 12 2016 смотреть онлайн 
  • 03:41 – ДТП под Ханты-Мансийском 4 12 2016: число погибших возросло до 12, в реанимации находится 21 ребенок 
  • 03:41 – «Синяя птица» конкурс 2016 выпуск 4 от 04.12.2016 смотреть онлайн 
  • 03:41 – Страшная авария в ХМАО, где погибли 10 детей, попала на ВИДЕО 

Сто років тому народився Луї де Фюнес

162.158.79.114

Сто років тому народився Луї де Фюнес 31 липня 1914 року, сто років тому, в місті Курбевуа неподалік Парижу, народився відомий французький актор Луї де Фюнес де Ґаларца. Батьки майбутньої зірки світового екрану народилися в іспанській Севільї. Батько Хіспен Карлос де Фюнес здобув юридичну освіту, але після переїзду 1904-го до Франції став шліфувальником (огранщиком) алмазів. Володів невеликим ювелірним магазином в околицях Парижу. Мати Елеонора, маючи іспанське коріння, була темпераментною жінкою, що проявлялося в усьому. Жінка повністю присвятила себе родині і часто, зважаючи на зайнятість чоловіка, вирішувала побутові питання. Маючи сильний кастильський акцент, добре говорила французькою. Луї запевняв, що свій акторський хист і образ скупого буржуа успадкував саме від своєї матері. Дитинство де Фюнеса не було щасливим і він не пов'язував себе з мистецтвом. Хлопчик добре знав французьку, іспанську та англійську мови. Захоплювався малюванням, грою на фортепіано і навіть писав власні п'єси. Через хобі кинув школу. В молодому віці грав джаз у борделях Пігалі - районі червоних ліхтарів у Парижі. Відвідувачі закладу щиро веселилися, спостерігаючи як музикант корчить гримаси під час гри. Таперам платили мало, але особливого вибору з роботою на той час не було. Бордель - місце, де Фюнес звільнився від комплексів і прикрощів - перший сексуальний досвід він отримав з повією. Подейкували, що з тих пір Луї назавжди залишився циніком - шукав не любові, а насолод. Катрін Деньов якось сказала про нього: "Жодна жінка не захотіла б мати цього карлика в ліжку". Проте, як виявилось, Луї любив жінок і вони відповідали йому взаємністю. До того, як стати актором, Луї довелось попрацювати діловодом, кушніром, майстром з чистки взуття, декоратором вітрин, бляхарем, комівояжером. Друга світова війна застала Луї у віці 25 років. Як і багато його однолітків, був призваний до резервістів. Згодом, за станом здоров'я, Луї звільняють від армійської служби - при зрості 1 метр 64 см він важив всього 55 кг. Через рік все ж потрапив у військовий табір - де розважав солдатів виконанням популярних пісень. У 1943-му де Фюнес закохується у внучату племінницю Гі де Мопасана Жанну Бартоламе. Вона була секретаркою у музичні школі де Луї викладав сольфеджіо. Через кілька місяців пара побралася. Старший син Фюнеса Патрік у виданій разом із братом біографічнй книзі "Не говоріть про мене занадто багато, діти", згадує про перший поцілунок батьків: "Спізнившись якось на метро, батько вперше поцілував маму: "Відтепер вважай, що ми заручені - сказав він. Але батько забув про одну важливу деталь: він був одруженим і мав від цього шлюбу сина Даніеля. Маму ця новина засмутила: "Моя сім'я ніколи не погодиться, щоб я жила з одруженим чоловіком. Наша зустріч, Луї, залишиться тільки чудесним спогадом, не більше." Та батько подав на розлучення. Мама ніяк не могла звикнути до думки, що вкрала чоловіка у іншої жінки. Луї влаштував для двох жінок зустріч аби розставити всі крапки над "і". "Яка ви гарна! – звернулася Жермен до моєї мами. – "Я така рада за Луї! – сказала вона на прощання."
Луї та Жанна виховали двох синів. Старший, Патрік, став рентгенологом. Молодший, Олів'є - бортпровідником на пасажирських авіалініях. Із зовнішністю і даними останнього можна було зробити блискучу кар'єру в кіно. Коли батькові все ж таки вдавалося затягти сина на зйомки, той робив усе відмінно. Однак варто було Олів'є побачити літак, татові старання сходили нанівець. Після закінчення війни Луї все частіше думає про кар'єру актора, навіть рік відучився на акторських курсах, але розумів, що для низькорослого, худого і рано лисіючого музиканта роботу в кіно знайти буде важко. У 1946-му він зіграв дебютну епізодичну роль у фільмі "Барбізонська спокуса", але цілих 12 років після цього залишався майже нікому не відомим. За ці роки де Фюнес зіграв майже в сотні картин, в яких його герої мало кому запам'яталися. У 1958 році удача повернулася до нього обличчям - де Фюнес вперше отримав головну роль у комедії "Не спійманий - не злодій", де зіграв привабливого шахрая. Чорно-біла стрічка мала великий успіх і принесла Луї довгоочікувану популярність. Ще через кілька років знявся у двадцяти менш помітних ролей, до актора прийшла справжня слава. Відразу три поспіль комедії з його участю - "Фантомас, "Жандарм із Сен-Тропе" і "Роззява" стають справжніми хітами, нині зарахованими до світової кінокласики. Усього було знято три фільми із серії "Фантомас" і п'ять - про жандарма із Сен-Тропе. Крім цих картин, величезний глядацький успіх здобули такі фільми де Фюнеса як "Маленький купальщик", "Заморожений", "Людина-оркестр". Чого тільки вартує роль Бертрана у фільмі "Оскар" відточена ним у театрі знята згодом в повному метрі. А відомий епізод із носом майстерно виконаний де Фюнесом вважається одним із найбільш талановитим в історії комедійного кіно. 15 березня 1973 Луї де Фюнесу присвоїли звання кавалера "Ордена Почесного Легіону". Незабаром після цієї знаменної події почалася чорна смуга в житті актора. Перший інфаркт у Луї трапився якраз на сцені під час вистави "Вальс матадорів". Через кілька місяців, вже в госпіталі - другий. "Це, напевно, для того, щоб я краще усвідомив перший", - пробував жартувати де Фюнес. Де Фюнес був непростою людиною. В сім'ї мав славу тирана. Не любив журналістів та мисливців. Був дуже пунктуальним та пильним до дрібниць. Завжди намагався допомогти комусь. Жив ніби в XIX столітті. Неохоче водив машину, як в юності ловив рибу, вирощував троянди. Один із таких сортів виведених ним назвали на його честь. Близькі люди помічали за ним дивацтва. Щовечора перед сном ставив поруч три будильника, що дозволяли йому вирахувати точний час. Щоночі перевіряв, чи вимкнено газ і чи добре зачинені всі вікна – боявся злодіїв. Любив гуляти кладовищами. Акторських зібрань та застіль Луї терпіти не міг: "Яких тільки дурниць не говорить людина з келихом в руці". "Я не люблю суспільства, у мене мало друзів. Весь вільний час, відпочиваючи від веселощів, я проводжу зі своєю сім'єю" – любив повторював Луї. По-справжньому добре він відчував себе лише на лоні природи. 90 гектарів парку не здавалися йому чимось надмірним. Деякі люди називали його поміщиком-фермером. Але все було якраз навпаки: він ніколи не відчував себе людиною статків у власності якої є замок, не їздив на "рейнджровері". Ходив у рибальській робі і мав дві маленькі машини "Рено-6". Його надихали плоди, квіти, тварини. Де Фюнес довго хворів і про нього майже забули. Продюсери відмовлялися давати гроші на фільми за участю актора, серце якого може зупинитися в будь-який момент, а публіка відмовлялася вірити в те, що у коміка взагалі може бути серце. Через деякий час в його замку Шато-де-Клермон пролунав телефонний дзвінок і режисер Жан Жиро запропонував Луї нову роль у своєму фільмі. Той довго розігрував здивування і тремтіння в голосі: "Ти ж знаєш, який я хворий. Не можу. Але я подумаю. Передзвони". Поклавши слухавку помчав до Жанни і зажадав, щоб його зараз же везли на прийом до лікаря і зробили кардіограму. Ослабло не тільки здоров'я - з роками і вдача де Фюнеса зовсім зіпсувалася. Він часто сварився з побратимами по мистецтву. Луї став скупим і постійно бурчав, подібно до його персонажам. Тепер Фю-фю веселився тільки перед камерою, на життя комік дивився похмуро. Посмішку у де Фюнеса могла викликати тільки улюблена онука, дочка молодшого сина Олів'є. Жан Жиро був єдиним режисером, якому вдалося подружитися з де Фюнесом. Разом вони зробили дев'ять фільмів. На зйомках "Жандарма і жандарметки" Жиро помер. Це настільки вразило Луї, що чоловік втратив інтерес до життя. Актор сховався у своєму старовинному замку і рідко залишав його. Нікого не приймав і не відповідав на телефонні дзвінки. Перестав перевіряти рахунки і приймати ліки. Жанні іноді здавалося, що Луї не пам'ятає ім'я онучки. Єдиною людиною, якій Луї по колишньому довіряв, був садівник Віктор. Луї де Фюнес знявся у більш ніж 150 фільмах. В грудні 1982 року за результатами опитування, проведеного одним найпопулярнішим французьких журналів, 47 відсотків опитаних віддають перевагу Луї де Фюнесу, який набагато випередив інших акторів-коміків: П'єра Рішара Мішеля Серро. Серед 55 кращих французьких фільмів, названих з 1956 року, - 11 картин, в яких зіграв де Фюнес. За півстоліття їх подивилися більше 100 мільйонів любителів кіно. Останньою роллю знаменитого коміка став все той же жандарм Крюшо з Сен-Тропе. У січні 1983-го Луї довго сидів на лаві в саду серед своїх троянд. "Не знаю, чому в мене так обважніли ноги. Чим ближче я підходжу до будинку, тим далі він від мене" – звернувся він до садівника. У той вечір у нього особливо боліло серце, але Луї не скаржився, тільки зауважив, що, напевно, десь підхопив грип. За тиждень до смерті сказав дружині: "Я знаю, яким буде мій найвдаліший жарт. Мої похорони. Я повинен зіграти це так, щоб вони реготали не перестаючи". Вранці 28 січня він вийшов до дружини зі словами: "Я нудьгую один у своїй кімнаті" Це були останні слова 68-річного актора. Про смерть батька син Даніель від першого шлюбу дізнався з радіо. На похорони його не запросили. Вірна і турботлива дружина Жанна досі жива. Останні роки перебуває в будинку для літніх людей. 1 лютого 2014 року їй виповнилося сто років. Тридцять років з яких без "Лулу", як ніжно називала вона свого Фюнеса. Читать больше на gazeta.ua


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter