Авторизация
 
  • 22:01 – Youtube видео лучшее на сегодня: мужчина ударил кенгуру в челюсть, чтобы отбить свою собаку 
  • 22:01 – Елена Кравец поделилась секретом стройной фигуры после родов 
  • 22:01 – Песню Тины Кароль будут изучать в школе 
  • 22:01 – Мама Таты Абрамсон взбесилась из-за слова Блюменкранца. Видео 

Молода українська поезія: Мирослав Лаюк

162.158.79.42

Молода українська поезія: Мирослав Лаюк 31 липня 1990 року народився Мирослав Лаюк – молодий український поет, прозаїк, драматург, есеїст. Сьогодні йому виповнюється 24 роки. Родом із Івано-Франківщини. Закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю «Філологія: Теорія, історія літератури і компаративістика». Автор поетичної книжки «Осоте!» (2013). Лауреат Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», премії журналу «Новая юность» (Москва), Міжнародної українсько-німецької премії Олеся Гончара тощо. Твори публікували у виданнях «Шо», «Кур'єр Кривбасу», «Літературна Україна», «Дружба народов», інших журналах та антологіях. Вірші перекладено кількома мовами. Мирослав Лаюк про поетів, поезію та сучасну українську культуру: «Ні поезії, ні прози, ні взагалі якоїсь літератури, ні навіть кіно, — сьогодні в Україні епоха безкультур'я. На це є просте пояснення, воно складається чотирьох букв — СРСР. Теперішні події по всій Україні дозволяють говорити про можливі зміни: кров важко змивається, хоч би як пафосно це звучало. Мені ця ситуація мислиться також як і великий культурний проект, бо культура починається з поваги до себе, культура починається там, де закінчується рабство». «…останнім часом наші люди своїм прагненням до захисту власної гідності дозволили мені усвідомити, наскільки сильно я люблю Україну». «Мені здається, що настав час відходити від механізмів долання — їх надто багато, про це нам кажуть психологи й порадники, реклама й спеціальна література, ми долаємо страх із допомогою ліків, гіпнозу, навичок, отриманих під час тренінгів, але перестаємо відчувати первісні стани. Потреба в руйнації — то не така вже однозначна річ. Надто швидко вважаємо себе всемогутніми, здатними все контролювати». Про Василя Герасим'юка: «Ми з одним моїм другом поетом, коли зустрічаємося й довго бесідуємо, обов'язково о третій ночі сходимося на думці, що Герасим'юк — наш найкращий поет, та, може, і найкращий у світі поет із нині живих. Взагалі, не читання приносить щастя, але воно звертає людину до неї самої, — на цьому рівні можна побачити себе збоку й мати можливість робити ширші висновки». «Мене турбує проблема, чи не є на­ша свідомість нам нав’язаною, чи не визначило її для нас виховання, книжки… Іноді всі ці культурні нашарування притискають, одурманюють. Мені хотілося писати про те, про що колись боявся думати; це було б чесно. Мені також хотілося писати про незручні стани, потрапляючи в які, ми переосмислюємо себе». «…хоча б у текстах хочеться спуститися до рівня рослини й попробувати жити її життям. Я найбільше вірю в гармонію, але наразі «мудрості» мені вистачає тільки для тексту». «Мені, наприклад, глибоко неприємно, а іноді весело читати про поетові страждання, муки вибору, закинутість у світ, побутові негаразди й інші сльози й соплі. Звісно, є труднощі, але, як на мене, вибір писати про це чи ні — це справа сили характеру і важливості приватності й інтимності для індивіда». «Колись я думав, що читача не треба виховувати. Але український читач і, наприклад, французький відрізняються культурними рівнями (при тому, що наша сьогоднішня поезія краща, ніж французька (це суб’єктивно)). Француз може процитувати Рембо, Бодлера, а українець, коли його питають про улюбленого поета, відповідає «Шевченко» тільки тому, що його одного знає». «Я вчився на філолога. І що мені це дало? Я можу побачити текст наскрізь, його структуру, систему мотивів, образів, інтертекст і у що це може перетекти в перспективі. Ця формула хороша для драми, для прози, але не для поезії. Якщо голоси минулого йдуть крізь тебе порожніми, шаблонними фразами — їх треба блокувати. Поезія, як на мене, не потребує досвіду. Треба читати багато для того, щоби знати, як не писати. Аби бути осібним голосом. Було б кому слухати». http://1576.ua/people/4777


КОММЕНТАРИИ:

  • Читаемое
  • Сегодня
  • Комментируют
Мы в соцсетях
  • Twitter